Стереотипне
уявлення про музейне життя як таку собі «тиху гавань» вже зламано.
Скандальні кадрові ротації у провідних українських музеях викликають
зливу емоцій та суперечок не лише серед фахівців, а й широкого кола
громадськости. «Українське Слово» не може стояти осторонь —
у попередньому числі газети ми вже розповідали про наступ на український
культурний простір (див. №?6 від 8–14 лютого 2021 р.), продовжуємо цю
тему і зараз.
Минулого тижня у прес-клубі арт-галереї «Атрибут» відбулася зустріч
музейних працівників зі ЗМІ, організована журналом «Музеї України».
З журналістами спілкувалися редактор журналу «Музеї України» Віктор
Тригуб, вчений секретар Національного музею Тараса Шевченка Василь
Портяк, заступник директора Національного музею народної архітектури
і побуту України Вадим Логвінов та голова профспілки музею Тамара
Таранущенко.
"РІК КУЛЬТУРИ ТА ВІДРОДЖЕННЯ МУЗЕЇВ” РОЗПОЧАТО ЗІ СКАНДАЛІВ ТА ЗВІЛЬНЕННЯ ФАХІВЦІВ На
початку червня 2010 року у своєму Посланні до українського народу
Віктор Янукович, визначаючи щорічні пріоритети державної політики у
гуманітарній сфері, вніс пропозицію проголосити 2012 рік роком культури
та відродження музеїв. Зокрема зазначив наступне: «Переконаний, що
консолідація зусиль держави, громадських організацій, меценатів і
міжнародних організацій дозволить сформувати в Україні єдиний
гуманітарний, культурний та
Переяславські угоди з‘їли миші! Найбільша
історична фальсифікація ризикує перетворитися в потужну політичну
сенсацію! Далі обійтися без висловів «ми не повірили», «такого не може
бути», «шок» просто не можна.
Коли
ми співставили факти, проаналізували хроніку подій, задали прості
питання, на які ніхто не зміг дати відповіді, пережили справжній
емоційний шок. Бо рівень цієї імперської фальсифікації, перевищує всі
можливі уявлення.
Восени 2009
року на посаду директора музею в Пирогові був призначений Федака Павло
Михайлович. Постать багато в чому складна і суперечлива. З дещо дивним
баченням українського побуту в музеї архітектури та побуту. Простіше
сказати, побут йому був абсолютно не потрібен – відволікав. Та й
архітектура не дуже потрібна – дещо закриває величну постать директора…
За два роки побуту в музеї не стало. Архітектури теж стало значно менше –
щось згоріло, щось погнило…
Чи долетить півник Фаберже за 18 млн до Кончі-Заспи? В
країні, де є такі колекціонери все добре і є гроші! Хай чисельні
протестувальники не "клевещуть"! Поговоримо не про те, де, хто як
"заробляє" гроші, а про те, де і на що їх витрачають. Специфіка
музейного журналу дозволяє це зробити дуже легко і швидко. Адже,
міжнародний світ колекціонерів та експертів, чимало яких працюють у
музеях, дуже тісний. Континети та країни тут не мають особливого
значення...
Киев и Черновицкая область – самые здоровые регионы Украины
Запад Украины в целом
здоровее, чем восток страны. Здесь лучше
экология, меньше курят и пьют. Уровень
качества жизни выше, хотя доходы
маленькие.
Официально менее
богатые западные регионы Украины
опережают в комфорте и уровне жизни
своих более богатых статистически
земляков с востока. Социальные психологи
объясняют разницу в качестве жизни
ментальными отличиями.
Операция КГБ: Расстрелы прибалтов и румын в тени поляков Получается,
мы раскрыли операцию прикрытия КГБ СССР! Вся шумиха вокруг внесудебных
расстрелов польских военнопленных в Катыни, оказывается, была
отвлекающим маневром для сокрытия подобных преступлений в отношении
других народов! Прежде всего Латвии, Эстонии, Литвы, Молдовы, Румынии! И
конечно, Украины и Белоруссии, чьи западные области присоединили к
СССР!
Народився Руслан Дмитрович 28 січня 1972
року в місті Києві. Після закінчення у 1987 році Київської СШ № 242 здійснилася
дитяча мрія Руслана і він у 1989 році поступив до Київського суворовського
училища (нині Київський військовий ліцей ім. Івана Богуна). Ще хлопчиком безліч
разів переглядав кінофільм "Офіцери” і Руслану запали в душу слова героїв
кінострічки "є така професія — захищати Вітчизну”.
Восени 2009
року на посаду директора музею в Пирогові був призначений Федака Павло
Михайлович. Постать багато в чому складна і суперечлива. З дещо дивним
баченням українського побуту в музеї архітектури та побуту. Простіше
сказати, побут йому був абсолютно не потрібен – відволікав. Та й
архітектура не дуже потрібна – дещо закриває величну постать директора…
За два роки побуту в музеї не стало. Архітектури теж стало значно менше –
щось згоріло, щось погнило… 
