Вітаю Вас Гість | RSS

Четвер, 20.07.2017, 19:39

Меню сайту
Форма входу
Категорії розділу
Мої статті [147]
Пошук
Наше опитування
За кого голосувати на найближчих виборах?
Всього відповідей: 9
Міні-чат
Друзі сайту
Locations of visitors to this page
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Каталог статей


Головна » Статті » Мої статті

Переяславські угоди з‘їли миші!

Переяславські угоди з‘їли миші!
Найбільша історична фальсифікація ризикує перетворитися в потужну політичну сенсацію! Далі обійтися без висловів «ми не повірили», «такого не може бути», «шок» просто не можна.

Коли ми співставили факти, проаналізували хроніку подій, задали прості питання, на які ніхто не зміг дати відповіді, пережили справжній емоційний шок. Бо рівень цієї імперської фальсифікації, перевищує всі можливі уявлення.

Отже, все почалося з єфимків з ознакою. Це срібні талери, які ходили середньовічною Європою. Повноцінні гроші з високим вмістом срібла. Ставши Гетьманом, Богдан Хмельницький, в боях та результаті, як нині говорять, господарсько-фінансової діяльності, отримав дуже багато таких монет. Тривала виснажлива війна з Польщею, тож гроші були потрібні. Шукав Гетьман і союзників. Зрозуміло, не за спасибі. Військова підтримка щедро оплачувалася. В основному, талерами. Часто, за гроші, воювати підряджалися і козаки. Така тоді була загальноприйнята практика.

Отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, фанатичний колекціонер козацьких речей, отримавши кілька старовинних талерів, звернув увагу на дивну чеканку – 1655 рік і зображення вершника. В середньому, одна така монета нині коштує від 1500-2000 доларів. Відома як єфимок з ознакою. Фактично, стала першою нормальною грошовою одиницею Росії. Тираж перечеканених талерів, за різними джерелами, склав від 800 до 1 млн. примірників. Як виявилося, саме скільки Богдан Хмельницький заплатив царю за військовий союз проти Польщі! Росіяни просто тупо нанесли свої символи на гроші об‘єднаної Європи, отримавши власну монету.

Коли оприлюднена нами версія дійшла до офіційних істориків Росії та України, вони не повірили. Полізли в літературу – отримали підтвердження. Шок. Чекаємо перших публікацій від професіоналів.

Підкреслю, автор цих рядків, як і команда, що працює в часописах «Нова Січ» і «Музеї України» не є істориками. Ми – журналісти. І наше завдання, аналізувати  факти, створювати сенсації, інформувати суспільство, проводити розслідування… А писати дисертації – то справа інших діячів, які, здається, крім власної наукової кар‘єри і звань, більше нічого не помічають… Вийшло так, що подивившись трохи під іншим кутом на українську історію, ми почали регулярно здійснювати наукові відкриття. Як співав О.Бендер: «Совершите Вы массу открытий, иногда не желая того!». Козацькі регалії в США, епопея з шаблею Мазепи, скарби Кубанської Народної республіки, Парутинський десант, скарби Сагайдачного, Апостола, Хмельницького, Мазепи, архіви УНР вже встигли стати частиною офіційної української історії. Студенти пишуть по нашим статтям реферети і курсові, вводячи в ступор старих викладачів історії, які пунктирно прочитали лише кілька книжок. Більше і нема…

Отож, зрозумівши, що ніякого злиття України з Росією не було - Богдан просто найняв росіян у військовій кампанії проти поляків, не бажаючи того, створивши їм грошову систему, ми задалися простим питанням – а що відбулося у Переяславі 1654 року?

Імперські лизоблюди, сталінські посіпаки і вже більш сучасні гебнячеські стукачі, які чомусь обзивають себе «істориками», встигли написати про цей «величний акт об‘єднання», тисячі книг, мільйони статей. Інші зліпили пісні, вірші, картини, фільми… Щороку і Незалежна Україна і незалежна Росія щось помпезно відмічають.

Захотілося дізнатися – а де ж ті загадкові документи? В якому архіві? Чи може на аукціоні? І скільки вони можуть коштувати? Почали шукати.

Ви не повірите!

НІЯКИХ ОФІЦІЙНИХ ДОКУМЕНТІВ З ПЕРЕЯСЛАВСЬКОЇ РАДИ НЕ ІСНУЄ!!! Нема! Аби читач хоч трохи заспокоївся після такого відкриття, наведу цитату:

 «Переяславский акт 8 (18) января 1654 г. принадлежит к числу одного из наиболее заидеологизированных, политизированных событий истории взаимоотношений двух наших народов, международной и политической жизни в ареале XVII в.

Несколько слов о Переяславском акте. Вначале одно источниковедческое замечание. Широко известный и многократно публикуемый рассказ о раде воспроизводится обычно по тексту из статейного списка посольства, возглавляемого В. В. Бутурлиным. Не учитывается, однако, что это вторичный, несколько препарированный вариант. Меж тем, сохранился подлинник (4): именно его повез сеунщик А. С. Матвеев 21 января, именно он зачитывался царю неделю спустя. Разумеется, существенные различия отсутствуют, но некоторые детали не совпадают. В частности, в списке удалены украинизмы. Текст в нем расположен так, что создается впечатление записи со слов И. О. Выговского, именно так излагаются иногда события в литературе. Но фактически это отдельный документ, авторство которого требует дополнительных разысканий. Принадлежность его самому писарю генеральному вызывает сомнения, хотя вполне вероятно, что источник исходил из писарской канцелярии и составлен с его слов. В любом случае нет никаких оснований считать документ, как и запись в статейном списке, искажающими смысл говорившегося и происходившего на Переяславской раде.

Лев Заборовский»

http://www.ukrstor.com/ukrstor/zaborowskij_rada1654.html

Після цього, нормальні люди, а тим більше українські націоналісти переживають шок. Потім радість. Сором‘язливо замовкають російські патріоти. Одного разу, цей короткий факт зірвав застілля у компанії кількох професійних істориків. Хлопці кинули щедро накритий стіл, почали гортати книги, полізли в Інтернет. Пляшку програли… Аби закінчити з фактами і цитатами, дамо слово українському авторитету:

«Опис Переяславської ради маємо у "Статейному списку", тобто звіті В. В. Бутурліна царю, що насичений подробицями, забарвлений риторичними прикрасами, хоча на Переяславській раді Бутурлін не був присутній і про її хід дізнався від інших. Протокольного документального запису про неї не існує. Взагалі щодо статейних списків, що складалися послами, посланниками, агентами московського уряду і які зосереджувалися потім у Посольському приказі в Москві, то їх об'єктивність і правдивість поставили під сумнів уже сучасники.

Бутурлінський звіт царю, який грішить неповнотою, а в деяких місцях неточністю, був розтиражований у безлічі радянських видань, особливо останніх десятиріч. Він відомий нам також і з підручників історії СРСР (історія України, як ми знаємо, довгий час у навчальних закладах України не викладалась)».

 О.Апанович  http://www.ukrstor.com/ukrstor/apanovych1654.html

Ми тихенько опитали справжніх істориків, які реально працюють в архівах багатьох країн. Жоден про ОРИГІНАЛИ Переяславських Угод не чув і не бачив!

Один дослідник розповів, що дійсно, якісь папери колись були. Зберігалися в Москві і Києві. І зміст їх був зовсім не такий, як нам втокмачують росіяни. Доля тих грамот дійсно неймовірна. Одного разу, роблячи ревізію в якомусь кремлівському архіві, наглядачі помітили, що від тих старовинних грамот нічого не залишилося. З‘їли миші! Скандал, ганьба! Адже, згідно тим папірцям, чи пергаменту, Україна ЗАКОННО втратила незалежність, а без них була просто окупована Росієї, що кардинально змінює геополітичні розклади.

Доповіли кудись на самий верх. Створили комісію. Почали шукати українські примірники. Як виявилося, їх теж з‘їли, але вже жовто-блакитні миші! Нема!!!

Тож святкувати чергову річницю Переяславської Ради не треба. Бо ніхто не знає, що то було. І чи було? Та як?

А з тих політичних діячів, так званих істориків, які будуть щось булькотіти про «благословенний акт злуки України з Росією» у Переяславі, можна відкрито сміятися. Фальсифікатори. Дурять людей. Бо нічим свою тріскотню довести не можуть. Документи відсутні.

За великим рахунком, можна почати юридичний процес оформлення незаконної окупації України Росією. Подати перший позов до Печерського районного суду… Процедура вже відома. Вимагати компенсацію… Як не дивно, є люди, які можуть реально це зробити. Там може і нова влада України підтягнеться…

Прогнозів робити не буду. Може, нарешті, українські та російські вчені зрозуміють, що історія давно перетворилася на складову частину геополітичних процесів, які мають колосальне значення. Хоча, це так, черговий крик в пустоту. Треба підійти більш конкретно. Час відмінити всі оті безглузді пільги, доплати за наукові звання. І взагалі, скасувати оте шизофренічне «кандидат розтаких-то наук». Або, просто перестати платити за них з держбюджету. Тоді може хтось почне наукою займатися, а не дисертації передерати…

Віктор Тригуб, редактор журналів «Нова Січ» і «Музеї України»

Сьогодні ж відбулася науково-практична конференція "Переяславська Рада 1654 року: уроки історії та сучасність”.


Р Е З О Л Ю Ц І Я

мітингу з нагоди  358-ї річниці Переяславської Ради

м. Переяслав-Хмельницький                                                                  18 січня 2012 року

Ми, учасники мітингу, присвяченого 358-й річниці возз’єднання братніх народів України та Росії, зібравшись на священній переяславській землі, заявляємо, що:

- незважаючи на геополітичну  кон’юнктуру і новоявлені кордони;

- незважаючи на потуги націоналістів посіяти розбрат і ненависть між народами  України і Росії, яких пов’язала історична доля;

- незважаючи  на дріб’язково-торгашеські розборки між правителями, в душах і умах більшості українців та росіян живе, чуття єдиного слов’янського кореня, чуття братерства і єдиної родини!

Трудящі України  завжди  радіють досягненням братнього російського народу і сумують разом з ним у горі та невдачах. Ось уже двадцять років народ України  з надією сприймає обіцянки і заяви чергових претендентів на вищу владу про стратегічне партнерство і зближення з Росією, і з гнівом та розчаруванням слухає їх нові-старі пісні про «багатовекторність» та «європейський вибір».

Ми обурені тим, що протягом років «незалежності» Переяславська Рада зазнає переоцінок, перекручень і навіть опереткових «денонсацій», що її прагнуть відтіснити на історичну периферію, що постійно виливається бруд на  її учасників  та  на її організатора і натхненника – Богдана Хмельницького.

Ми заявляємо, що дякуючи саме Переяславській Раді вдалося зберегти слов’янсько-православну ідентичність нашого народу, на яку зазіхала католицька Річ Посполита, збагатити свою історію спільними славними здобутками в  науці, культурі та мистецтві.

Ми наголошуємо, що саме українці разом з іншими народами Росії звершили Велику Жовтневу соціалістичну революцію, яка дала змогу народу України створити власну державу і вже на рівних правах увійти до складу Радянського Союзу та стати в один ряд з  країнами Європи за рівнем соціально-економічного розвитку.

Тож нашим владоможцям, перш ніж принижено прохатися до всіляких євросоюзів, слід би уважніше поглянути на історичний досвід нашого народу.

Західноєвропейська цивілізація, мало приносила нашому народові доброго, більше – зазіхання на наші землі, святині і душі. І рятувався наш народ від цих «цивілізаторів» завжди разом з єдинокровними братами-росіянами.

Ми закликаємо не забувати  уроки історії!

Ми, учасники мітингу, вимагаємо від  Президента, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України негайно припинити принизливі загравання з Євросоюзом, іншими західними фінансово-економічними структурами  і не допускати диктату з їх боку та  прийняття їхніх антиукраїнських  умов.

Ми застерігаємо з цього приводу, що на Заході    Україну бачать лише як ринок дешевої сировини і робочої сили, як ласий ринок землі.

Ми вимагаємо припинити загострення відносин з нашим історичним союзником і стратегічним партнером – Росією, активізувати реалізацію міждержавних угод в рамках СНД, розпочати процес входження до Митного Союзу, Єдиного економічного простору, а в перспективі – входження до Євразійського економічного союзу.

Ми вимагаємо не допускати фальсифікації історії, перекручень і очорнення подій, пов’язаних з взаємовідносинами  українського і російського  народів та надати російській мові – рідній мові мільйонів українців – статусу другої державної.

Ми вимагаємо припинити антиросійську істерію в Україні та заборонити діяльність націонал-екстремістських організацій, що пропагують міжнаціональну ворожнечу, нетерпимість і закликають до насилля по відношенню до представників інших націй.

Ми вважаємо, що  своє вагоме слово  з питань міждержавних взаємовідносин мусять сказати  на  своїх референдумах самі народи України і Росії, які є єдиним джерелом влади, и до  думки яких політики зобов’язані  прислухатися.

Ми закликаємо наших співгромадян згадати мудрість наших предків, які в часи тяжких історичних випробувань знайшли єдино правильне рішення – об’єднатися зі своїми єдинокровними братами-росіянами задля збереження себе і нащадків своїх, задля майбутнього.

З цієї нагоди закликаємо довірити  владу трудящим  і тим самим забезпечити народовладдя в Україні, соціальну справедливість та добросусідство з росіянами, білорусами, іншими братніми народами!

Хай живе непорушна дружба українського і російського народів!

Категорія: Мої статті | Додав: defaultNick5869 (20.01.2012)
Переглядів: 670 | Теги: Переяславські угоди з‘їли миші! | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Ім`я *:
Email *:
Код *: