І досі секретно!

Ми знаємо, що у Історичному музеї Росії, це той, один з корпусів якого на Красній площі, зберігається найбільша у світі колекція документів, нагород, грошей, зброї часів Української Народної республіки. Доступу майже нема. Інформація відсутня. Чому? Нам постійно телефонують українські історики, з питанням, куди зникли фонди багатьох обласних архівів? Десь до 60-70 років минулого століття були, потім не стало!

Особливо постраждав період часів Української Народної Республіки. Ми теж почали шукати. І вийшли на систему глибоко секретних спецхранів КГБ СССР.

Отож, давайте поговоримо про неймовірні таємниці зниклих слідів УНР.

Вже перші наші пошуки, приголомшили українських істориків і викликали тиху паніку в Москві. Особливо на берегах Неви. Ми просто пройшлися слідами реконструкції шаблі Мазепи, знайденої в Канаді. Через Польщу, вийшли на Росію, пітерський Ермітаж. Оприлюднили інвентарний номер. Непомітно, навіть для себе, розповіли про Малоросійський відділ Ермітажу, де зберігаються унікальні реліквії українського народу – козацькі регалії, захоплені після Полтавської битви, документи, зброя, прапори, ікони… Спершу була атака журналістів. Потім почалася атака істориків. Як виявилося, Малоросійський відділ Ермітажу, ніщо інше, як секретний спецхран КГБ! А нині ним опікується ФСБ! І грифи секретності, обмежений допуск, ніхто НЕ ЗНІМАВ! З опитаних нами українських дослідників, ніхто туди не потрапив! Навіть не знали точної назви! Колись там хтось, дуже перевірений, давній член КПРС, був. І то, якось там, не так… Сучасних істориків з України, туди просто не підпускають! А чому, власне? Існує якийсь циркуляр, яким українців зобов*язали і близько не підпускати до документів і речей, які реально розповідають про історію українського народу. Аби не пробудити самосвідомість нації. Адже мати справу з денаціоналізованими яничарами, якими є нинішні комуняки, соціалісти, регіонали, вітренківці та інші «православні УПЦ МП», Росії набагато легше і приємніше, ніж з національно свідомими патріотами! Тому і вивезли у семидесятих документи з обласних архівів! Створили спецхрани. Всіляко перешкоджали досліджувати історію козацтва, а особливо, відносно недавні події часів УНР.

От чому, навіть нинішні «демократичні» російські правителі, всіляко обмежують доступ українців, до документів та експонатів козаччини, УНР, ОУН-УПА. Регіональні дворняги і без того виконають команди. Свідомих, за планом, треба зробити несвідомими. Зрусифікувати. Обяничарити. Викрасти історію.

І це є елементом офіційної державної політики Російської Федерації відносно не тільки України. А й Білорусі, Грузії, Молдови, Узбекистану, Вірменіїї, Прибалтійських держав… Рецидив радянського імперського мислення.

Чого боїться Москва? Правди? Для чого? Адже нам і без того все зрозуміло, курс обрано. Україна – незалежна, суверенна держава. І іншими ми бути вже не хочемо! Для чого ці ігри?

Хочеться задушевно поговорити про Красну площу. Москва. Державний історичний музей. Спецхран КГБ СРСР з документами і експонатами часів Громадянської війни. Там і Врангель, і Колчак, і Денікін. Біла гвардія. Як не дивно, в нинішній Росії це герої. Про них пишуть, досліджують, виставляють. Поруч – стелажі часів Української Народної Республіки, Гетьманат, Директорія, Махно, Зелений, Григор*єв. Все секретно! І досі! Чому?

Звичайно, приємно, що таємниці УНР зберігаються на Красній площі. І збереглися! Дуже за це дякуємо! Найбільша у світі колекція поштових марок, грошей, нагород, документів. Все, що не знищили і не вивезли з Києва петлюрівці, потрапило до Москви. В спецхран! Наші історики в шоці від цієї інформації! Пройшло майже сто років! Чого боїться Москва? Чи чого хоче? Давайте розбиратися. Давайте спокійно говорити. Вести переговори. Домовлятися. Відновимо історичну справедливість. Адже, за злочинним наказом злочинної КПСС, вивезли з України архіви, музейні експонати. НЕЗАКОННО! То давайте відновимо справедливість, і повернемо! Адже, росіянам всі ті речі і документи абсолютно не потрібні! Їх ніхто не вивчає. Вони тихо гниють. Зникають. Розкрадаються. Зробіть красивий жест – відправте то все на Україну. Ага… Жаба давить. Імперська. Так наводяться мости взаєморозуміння і дружби народів. Отака позиція найбільш і роз*єднує! Це – стосунки рабовласника і раба. То Ви хто, панове з нинішньої влади?

Вони - печальна випадковість. Обман. Міраж. Псевдосимволи. Наживка. Та, прийде час.

 В Україні, нарешті, буде українська влада. І духовні символи українського народу, документи, повернуться на Батьківщину!

Все буде дуже скоро! Терпіти не треба. Давайте просто повноцінно жити. І наблизимо той час.

 Коли Україна переможе!

Віктор Тригуб, редактор козацького журналу «Нова Січ»,