У липово-березовому гаю за мальовничим тином стоїть дерев'яна фігура святого Зосима, заступника бджільництва. Далі понад тинами розміщені дублянки, накриті солом'яними кулями. Це вулики VIII століття. На деревах гаю також висять дуплянки.

    Людина переходила від добування продуктів бджільництва із гнізда дикої бджоли в дуплах дерев (бортях) до культурного бджільництва. В музеї стоїть хатка знаменитого пасічника - діда Федота Хвостика з усіма надвірними будівлями: сама хата, сіни, комора. У дворі друга комора - для зберігання меду, рамок, вуликів.. Поруч - зимівник (обшарник) з двохсхилою солом'яною крівлею.

    У коморі - столярний верстак з інструментами. Тут же дві медогонки. На стіні - ваги, на столі - гірі, потрібний інвентар. Справжню революцію у бджільництві зробив відомий український вчений П.І.Прокопович, який у 1814 році сконструював рамковий вулик.

    Винахід І.Мерінга дав нам штучну вощину, а винахід Ф.Грушка - медогонку. Все це дало можливість перейти до культурного бджільництва.